Її ніби нема,
але проблема
насилля існує

Про неї не знімають рекламні ролики, не говорять на радіо та не пишуть у медіа.
Її ніби нема – але вона існує. Проблема сексуального і гендерного насильства у зоні конфлікту приховується, замовчується, але продовжує ламати долі тисячам людей.

«Таке» не заведено обговорювати. Про «це» боляче згадувати, а тим більше комусь розповісти. Після «такого» важко повірити, що ситуацію можна змінити. Саме тому жертви не звертаються по допомогу. Вони бояться публічності, суспільного осуду та негативних наслідків для себе. Адже часто саме жертву звинувачують у тому, що сталося.

Так, ця проблема незручна та невигідна. Близько 80–90% постраждалих – жінки. І серед них найуразливіша група – віком 20–25 років. Але допомога потрібна кожній жертві психологічного, фізичного, а особливо – сексуального насильства.

Їх не показують у світлі софітів, їхні заяви гублять у архівах, їхні голоси глушать.
Їх ховають, і вони ховаються самі. Але вони існують. І якщо вони самі говорити бояться, то говорити про них – необхідно.